У будь-якому завданні обробки даних за допомогою комп'ютера або без нього формуються і використовуються певні алгебраїчні структури, в яких до заданій множині даних застосовуються необхідні операції. Взагалі, поняття алгебраїчні структури (системи) базується на поняттях алгебра, множина об'єктів, операцій, над цими об'єктами і відношень між ними. У дискретних структурах розглядаються кінцеві множини і алгебри.

Теорія алгебраїчних структур сформувалася на початку 50-х р.р. ХХ століття на межі між загальною алгеброю і математичною логікою. Один з головних напрямків цієї теорії - це вивченні зв'язків між загальними властивостями класів алгебраїчних структур і синтаксичними особливостями мови, на якому визначаються ці класи.

Класичними прикладами алгебраїчних структур є: лінійні алгебри, векторні простори, групи, кільця, решітки, а також простори і алгебри нескінченного типу.

Алгебраїчні структури широко застосовуються в прикладній математиці, інформатиці та програмної інженерії.

В поданому курсі особлива увага приділяється вивченню дискретних структур, побудованих на графах різного типу. Це обумовлено частим використанням графів для розв'язання прикладних завдань, що виникають в різномнітних галузях.

Лабораторні та розрахункова роботи присвячені вивченню роботи алгоритмів, які використовують саме графи, та створенню програмних реалізацій цих алгоритмів в сучасних середовищах програмування.